Догори

28

лип. 2015

Опубліковано в Публікації

Європейські практики в реформі дипломатичної служби України

В червні 2014 року Міністром закордонних справ України Павлом Клімкіним заявлено про необхідність реформування системи МЗС. При цьому, було відмічено, що буде враховуватись досвід країн ЄС, а також буде широко залучено громадськість до цього процесу. В кінці березня 2015 року МЗС України повідомило про наміри формування протягом 3-х місяців Концепції реформування зовнішньополітичного відомства.

В цьому контексті з точки зору оптимізації роботи МЗС для України гарним прикладом для наслідування в певних питаннях можуть стати зовнішньополітичні відомства окремих країн ЄС.

Пріоритетні напрямки реформування

Аналіз діяльності Міністерства закордонних справ на даному етапі, порівняння з діяльністю іноземних МЗС, дозволяє виділити низку необхідних кроків, реалізація яких може привнести більше ефективності та результативності в сфері реалізації зовнішньої політики України:

1) Концепція реформування МЗС має бути публічним цілісним документом, який передбачає обґрунтування необхідності реформування, показує найкращі варіанти виходу з проблемних місць, а також надає представлення, якою загалом має бути нова дипломатична служба для вирішення поточних та майбутніх зовнішньополітичних задач.

2) Концепція реформування МЗС України не може прийматись без наявності нової концепції зовнішньої політики України, оскільки перша є інструментальною по відношенню до другої.

3) В контексті конституційної реформи в Україні має бути посилена участь парламенту у формуванні і реалізації зовнішньої політики, а також звітність міністерства перед Верховною Радою України.

4) МЗС має налагодити та інституціоналізувати співпрацю з державними і недержавними аналітичними центрами, громадськими експертами у розробленні та популяризації своїх зовнішньополітичних кроків.

5)  Необхідно посилення зовнішньоекономічного напрямку роботи МЗС України, створення реальних передумов для «економізації» зовнішньої політики у вигляді допоміжної інституційної бази, конкретних мотиваційних механізмів виходів на зовнішні ринки, залучення іноземних інвестицій, диверсифікованих під окремі цільові групи.

6) МЗС має бути готовий до створення повноцінного напрямку публічної дипломатії (культурної дипломатії) як самостійного і невід’ємного інструменту зовнішньої політики.

7) МЗС має відігравати більш активну та системну роль в формуванні інформаційної політики України за кордоном, посилити та забезпечити ресурсно-інформаційну складову діяльності закордонних дипломатичних установ.

8) Потребує удосконалення система взаємовідносин Міністерства та закордонних представництв, збільшення їх самостійності у питаннях політичного та адміністративного характеру, поглиблення відносин з різними соціальними групами поза протокольними контактами з іноземними владними структурами..

9) Посилення координуючої міжвідомчої функції Міністерства закордонних справ України у відносинах з іншими міністерствами українського уряду у питанні формування та реалізації зовнішньої політики.

10) Для ефективного виконання поставлених задач МЗС необхідно створення додаткових афілійованих структур, до яких відійде частина функцій, яка наразі незадовільно реалізується в сучасних умовах.

11) Необхідна оптимізація системи залучення нових спеціалістів та підвищення кваліфікації дипломатів.

12) Реструктуризація бюджетної моделі забезпечення діяльності МЗС, розширення операційної складової, бюджетна «децентралізація» ЗДУ.

Першочергові кроки

Нова дипломатична служба має будуватись на принципах стратегічності на плановості діяльності, відкритості та прозорості, універсальності (класична дипломатія + економічна дипломатія + публічна дипломатія), а також децентралізації своїх повноважень.

Посилення стратегічності та плановості роботи міністерства. Реформування дипломатичної служби не може йти уособлено від процесу формування стратегічного бачення зовнішньої політики держави. МЗС є лише інструментом реалізації зовнішньополітичних рішень і задач. Без чіткого розуміння нових задач, які постали перед країною у воєнний та у мирний час, проведення реформування інструменту політики є просто витратою часу.

Для українського відомства була б цікавою практика Польщі та інших країн Вишеградської групи щодо запровадження багаторічних стратегій зовнішньої політики. В березні 2012 року Рада міністрів Польщі ухвалила Пріоритети зовнішньої політики на 2012-2016 рр., першу багаторічну стратегію. Крім того, на щорічній основі розробляється документ «Орієнтири зовнішньої політики», який має обмежений доступ і направлений на координацію міжнародної співпраці інших міністерств в уряді. Розробкою вказаних програмних документів займається Департамент зовнішньополітичної стратегії МЗС Польщі.

Аналогічно у напрямку формування середньострокового програмного документу пішла і Словаччина, яка підготувала середньострокову стратегію зовнішньої політики до 2015 року. Також щорічно готується публічний документ «Напрямки зовнішньої та європейської політики». В кінці року є обов’язкове публічне звітування за результатами реалізації політики.

Головний алгоритм побудови програмних документів:

1) багаторічна програма уряду;

2) багаторічна програма МЗС;

3) щорічне визначення напрямків зовнішньої політики;

4) щорічне публічне звітування.

Посилення економічної складової зовнішньої політики. На даний час більшість зовнішньополітичних стратегій держав Вишеградської групи орієнтовані на посилення зовнішньоекономічної діяльності та торгівлі своїх країн.

Заслуговує на окрему увагу нова угорська модель економічної дипломатії, яка зорієнтована на досягнення амбітних цілей. Зокрема, в Угорщині нещодавно була прийнята програма «Відкриття на Схід», де економічна експансія та перетворення Будапешту на європейський майданчик для східного бізнесу є одними з головних пріоритетів. Цікавим є те, що економічною дипломатією опікується заступник міністра (державний міністр), а саме міністерство також отримало у підпорядкування декілька допоміжних інституцій, покликаних забезпечити більш системний підхід. Так під час реалізації економічного напрямку зовнішньої політики МЗС координує та спрямовує діяльність наступних інституцій: Угорський торговий дім, Угорська агенція залучення інвестицій та банк «Exim». Всі вони залучені до комплексної реалізації урядової програми «Відкриття на Схід». Відповідно, державою створюється набір фінансових стимулюючих механізмів, які покликані збільшувати експорт угорського малого та середнього бізнесу, залучення додаткових іноземних інвестицій.

Виділення публічної (культурної) дипломатії в окремий глобальний інструмент Міністерства, який має реалізовуватись на рівні з класичною дипломатією.

Про серйозне ставлення до публічної дипломатії може свідчити наявність відповідних самостійних департаментів публічної (культурної) дипломатії в країнах Вишеградської групи, які мають свої відповідні програми та операційні бюджети на реалізацію покладених функцій. В 2014 році в Угорщині запроваджена посада заступника міністра (державний міністр) з питань культурної дипломатії з відповідним офісом. Звичайною практикою, яка прослідковується в цих країнах, є щорічне звітування за результатами діяльності у сфері публічної дипломатії.

«Децентралізація» діяльності МЗС, створення мережі афілійованих структур для реалізації окремих аспектів зовнішньої політики.  

Такі структури можуть значно підвищити рівень «м’якої сили», яку потенційно може генерувати міністерство. Як приклад, можна привести інструменти публічної (культурної) дипломатії – національні інститути. Польські, словацькі та угорські інститути є невід’ємною частиною зовнішньої політики цих країн Вишеградської групи.

Зовнішнє інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності дипломатичної служби

Приклад країн ЄС показує доцільність створення аналітичних центрів при МЗС, які займаються посиленням аналітичного підґрунтя роботи дипломатичної служби, а також популяризацію зовнішньополітичних кроків вказаних відомств. Наявність вказаних центрів за часткової підтримки держави та часткового самофінансування має досить позитивні результати для діяльності самих міністерств та їх закордонних представництв:

наявність додаткових експертних та офіційних джерел інформації про події в конкретних регіонах світу, де має свій зовнішньополітичний інтерес держава;

апробація окремих зовнішньополітичних кроків на етапі їх проектування через співпрацю із зовнішнім експертним середовищем;

забезпечення інформування про зовнішньополітичні кроки та концепції країни;

проведення академічних та практичних експертних заходів щодо за участю вітчизняних та закордонних спеціалістів з питань зовнішньої політики;

підготовка комплексних і тематичних досліджень на замовлення МЗС н та інших органів державної влади, яка є частиною елементів реалізації зовнішньополітичного курсу країни;

публікація аналітичних матеріалів з проблематики міжнародних відносин та зовнішньої політики;

участь і представлення інтересів країни в експертних міжнародних заходах, участь у міжнародних дослідницьких консорціумах.

Наявність відповідних інституцій є обов’язковою ознакою держави, яка намагається виробляти незалежну зовнішню політику, яка опирається на передбачуваність, амбітність та проактивність.

Найближчим і одним з найбільш показових прикладів є Польща, де діють декілька аналітичних центрів, які спрямовані на вироблення зовнішньої політики. Польський інститут міжнародних справ, афілійований з міністерством закордонних справ та Центр східних досліджень, що наразі діє при уряді, є яскравими прикладами потужних аналітичних ресурсів, які використовуються в цілях посилення впливовості польської дипломатії. Наприклад, Польський інститут міжнародних справ проводить в рік до 50 експертних заходів, в тому числі, і міжнародних, до яких залучають кращі іноземні експерти, публікує періодичні видання з аналізом окремих зовнішньополітичних кроків. Центр східних досліджень є безпосереднім учасником розробки урядових практик в сфері зовнішньої політики. До слова, саме експерти вказаної інституції були одними з авторів політики Східного партнерства, яка потім в 2009 році стала політикою ЄС щодо країн Східної Європи та південного Кавказу.

Додатковим значним позитивом від «делегування» окремих повноважень МЗС є повна або часткова фінансова самостійність створених організацій, які можуть залучати зовнішні технічні і донорські ресурси для реалізації поставлених задач. В умовах економічної кризи в країні така робота може бути навіть більш ефективною, ніж просте перебування в рамках одного державного бюджету з тенденціями до скорочення витрат.

Безперечно, що спеціалізована, але безпосередньо незалежна від керівництва МЗС, аналітична інституція має бути створена і в Україні, якщо керівництво держави дійсно вважає за необхідність орієнтуватись на продуманий зовнішньополітичний курс.

Г.А. Максак, президент Поліського фонду міжнародних та регіональних досліджень,

координатор мережі експертів у сфері зовнішньої політики «Українська призма»