Чотири тижні поспіль майданівці гуртуються навколо ряду вимог, деякі з яких процедурно не підкріплені, якісь же попросту нераціональні. Майданівська активність стає «хедлайнером» як всеукраїнських, так і закордонних ЗМІ дуже часто без претензії на подачу виваженої та об'єктивної інформації. Цими тезами часто оперують противники Євромайдану. Регіональний онлайн-простір так само має як скептиків, так і прихильників нинішніх подій. Позиції по обидві «сторони барикад» пропоную розглянути у цьому матеріалі.

 Світ інформаційних технологій подарував нам змогу бути в епіцентрі подій і разом з тим дотримуватися лінії пасивної участі. Так, у період зростання онлайн-активності, а також збільшення аудиторії різних соціальних мереж, тільки лінивий не дорікнув пересічному користувачу у прояві громадянської позиції через «лайк у Facebook». Тепер же предметом дискусій виступає саме ця горезвісна активність, цілком конкретна та відчутна. Однак поряд із конструктивною її критикою, досить часто йдеться про відверто заангажовані та безпідставні речі. Пропонуємо почати з малого.

Хто не працює, той на майдані (с)

Автори цього меседжу, серед яких є чернігівці, або мали на меті образити левову часту майданівців, або зробили "компетентні" висновки, основуючись на конкретному дослідженні невідомої структури.

Майдан 2013 – безпартійний, молодий та освічений протест. Про це говорять результати опитування, проведеного відомою соціологічною службою. Станом на 10 грудня найбільшу частину учасників протесту складали люди працездатного віку. Середній вік мітингувальників – 36 років. За родом занять серед учасників Майдану найбільшу групу – 40% – становили спеціалісти з вищою освітою, 12% – студенти, 9% – підприємці, 9% – пенсіонери, 8% – керівники, 7% – робітники.

Вочевидь, майданівці далекі від збірного образу двієчника-нероби. Думається, що говорити про «шкідників» у зв'язці з Євромайданом, як мінімум, необґрунтовано.

Опозиція зливає майдан (с)

Пости такого характеру з'являються в мережах із маніакальною періодичністю. Спираючись на власний досвід, смію сказати, що ними люблять оперувати й місцеві чиновники, а також майданівські скептики місцевого розливу. Власне, такі думки частенько забираються в голову і прихильникам мирного протесту. Однак, як тільки починаєш задаватися питанням, що має робити далі Євромайдан, недовіра до опозиції автоматично зникає. Бо і громадськість досі не може запропонувати адекватний та прийнятний план дій. Опозиція, у свою чергу, хапається за кожну ідею, та жодна з них нездатна докорінно, кардинально змінити ситуацію.

В одному зі своїх матеріалів публіцист та політолог Олексій Блюмінов зазначив: «Опозиція реалізовує не класичну революцію, а сценарій з підручника Джина Шарпа. Те, що відбувається зараз в Києві – це тривалий джіношарповскій переворот на тлі залежної від Заходу влади. Основна проблема опозиції в цьому сценарії - це нездатність самостійно сформулювати виразну повістку не для мас, а для олігархічної фронди».

Спираючись на аналогічні доводи, іноді складається враження, що люди, які говорять про навмисний «злив» Євромайдану з боку опозиції, далекі від комплексного 7розуміння даного етапу ескалації конфлікту. По своїй суті майдан не є тактичним кроком спланованого наступу, він скоріш за все і є ціллю опозиції. Ціллю, яка заключається в підтримці життєдіяльності "організму", який за більш прийнятної нагоди стане ключовим важелем впливу на процес прийняття рішення. З цієї точки зору теза про «злив» майдану опозицією виглядає невиправданою.

Євромайдан – арена політичних ігрищ

Очевидно, що Євромайдан носить протестний характер. Лозунги на кшталт «Юлі волю» перестали працювати ще з перших днів масових акцій як у серці столиці, так і в Чернігові. Люди виходять на вулиці, залишивши острах замінити владу на будь-яку іншу, проте без чіткої позиції у своїх вподобаннях. Більшості через барикади ейфорії, а також з інших причин важко піддати об'єктивній оцінці ситуацію. Та і скептики не нехтують меседжами на кшталт «чим би люди не керувались, вони стоять в цілях олігархічних груп, які поставили на кандидата в Президенти – не-Януковича». Проте, із власного досвіду, майданівці «кидають ці доводи в ігнор». На таку ж участь чекає й аргумент, що внутрішні коливання – це пустопорожній викид на фоні домовленості зовнішніх акторів. Для протестувальників же серед усього голослівного шурхотіння розумних дядьків ключовою залишається емоційна складова. 

{youtube}Onk4SDBh6IM{/youtube}

Організаційна спроможність столичного Євромайдану, яка забезпечується виключно на волонтерських засадах, і є найбільшим здобутком мітингувальників. Саме мирне співіснування та налагодження співпраці стають предметом гордості, а отже, і емоційною складовою комплексного сприйняття ситуації для левової частки прихильників майдану. Підсилюють цей ефекти і красиві картинки – продукти нових технологій та лояльних до протестних акцій ЗМІ.

Скептики тут уповають на те, щоб по закінченню майдану для його активних учасників настане епоха розчарувань. Майданівці ж, попри все, скандують: «Разом і до кінця».