Співпраця України з міжнародними організаціями заслуговує на особливу увагу як розробників зовнішньої політики України, так і дослідників. Тому природно, що ця тематика стала черговим напрямком проекту «Українська призма», спрямованого на оптимізацію зовнішньополітичних інструментів України.
За даними Єдиного державного реєстру міжнародних організацій, станом на 1 січня 2014 року, Україна набула членства в 75 інституціях міжнародного значення. Організації різні: від глобальних до регіональних, від загальнополітичних до профільних зі специфічними функціями.
Чи потрібно Україні членство в стількох організаціях, зважаючи, що внески щорічно загалом сягають кількох десятків тисяч доларів США? Чи Україна максимально використовує можливості, що відкриває членство в тих чи інших міжнародних інституціях з точки зору ефективності та результативності? Чи виходить наша країна з позицій власних національних інтересів, беручи участь у формуванні порядку денного міжнародних організацій? Які організації можуть стати локомотивом при виході зі складної економічної кризи, в якій опинилася Україна?
На ці та інші питання спробували відповісти експерти проекту, які виділили низку міжнародних організацій, відносини України з якими мають досі нереалізований потенціал в фінансовому та економічному вимірі. Це – Світова організація торгівлі, Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк еконструкції та розвитку, Європейський інвестиційний банк, Енергетичне співтовариство, Співдружність Незалежних Держав, Митний Союз, ГУАМ, Організація Чорноморського економічного співробітництва.
Незважаючи на той факт, що вказані міжнародні організації достатньо різняться за своїми цілями і принципами діяльності, у співпраці з більшістю з них були відзначені як специфічні, так і спільні проблемні та сенситивні місця.
Узагальнено можна відзначити, що у побудові відносин з більшістю названих організацій відсутня чітка концептуальна основа, яка б переводила діяльність на стратегічний рівень, чітко побудований на національних інтересах України. Непрозорість в прийнятті рішень, а також в побудові інформаційно-комунікаційного напрямку також виводиться на перший план. І, звичайно, відсутність політичної волі у активізації поглиблених напрямків співпраці.
У цій публікації також запропоновані чіткі рекомендації, які на думку експертів, мають покращити рівень співпраці з міжнародними організаціями. Поради спрямовані до безпосе редніх виконавців зовнішньополітичного курсу нашої держави. Таким чином, проект «Українська призма» вже традиційно долучається до посилення участі громадськості у процесі прийняття рішень в царині зовнішньої політики.
To view this content in Flash, you must have version 8 or greater and Javascript must be enabled. To download the last Flash player click here