Догори

04

лист. 2014

Опубліковано в Публікації

Децентралізація в Україні – європейським шляхом, долаючи міфи

Одна з найбільш всеохоплюючих реформ, на порозі якої стоїть Україна – реформа децентралізації. З одного боку проведення реформи регулюється офіційним документом – Концепцією реформування органів місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, затвердженою ще першого квітня цього року. З іншого боку є значні очікування громадян, які далеко не в усьому співпадають з офіційним документом.

План на 2014 рік передбачає внесення змін до Конституції, розробку низки актів законодавства, врегулювання системи адміністративно-територіального устрою та її моделювання, проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи. Органом, відповідальним за проведення реформи визначено Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

Попри те, що в переважній більшості необхідні документи є напрацьованими, на законодавчому рівні змін майже не відбулось. Усі сподівання щодо законодавчої реалізації реформи покладаються на новий парламент. Але разом з тим, досить низькою є обізнаність широких верств щодо змін, які мають відбутись у житті країни.

Внаслідок цього реформа вже встигла обрости різними міфами. Найбільш поширеним з яких є пересторога, що її реалізація потребує великих фінансових вкладень. Часто можна почути, що реформа призведе до масштабного звільнення кадрів або, навіть, до занепаду невеликих сіл та селищ, якщо вони будуть позбавлені сільських рад. З такими міфами краще за все боротись на прикладі практик, які вже засвідчили свою успішність.

Хоча реформа децентралізації є українським продуктом, варто підкреслити, що ґрунтується вона на європейському досвіді. Від початку її реалізації за основу була взята польська модель. Як наслідок, основною ідеєю є суттєве розширення повноважень територіальних громад. Саме на рівні громад має забезпечуватись надання якісних та доступних адміністративних та соціальних послуг, становлення інститутів демократії, задоволення інтересів громадян, узгодження інтересів держави та місцевого самоврядування.

Наприкінці 90-х років Польща почала реформування країни, яке відбувалось у трьох основних напрямках: політична система, економічний устрій та державний лад. Проведення адміністративної реформи та територіальної, як її продовження, стало одним із найголовніших завдань, в ході вирішення якого відбулась зміна адміністративного поділу держави, впровадження нових рівнів самоврядування, переформатування державної адміністрації. Кількість прийнятих з цією метою законодавчих актів в Польщі рахується десятками.

Головний принцип, на якому ґрунтувалась реформа – принцип субсидіарності, який полягає в тому, що вирішення суспільних питань настільки наближене до громадян, наскільки це можливо. Кожен рівень самоврядування має власні компетенції, доходи, майно, рахунки, адміністративний апарат та обов’язкові завдання. При відсутності ієрархії, законодавча та виконавча влада обирається на місцевому рівні. Одиниці самоврядування на всіх рівнях мають права юридичної особи. Урядовий апарат на місцях істотно зменшений та здійснює контроль над самоврядуванням з точки зору відповідності його дій чинному законодавству. Як результат реформи у Польщі створено однорідний урядово-самоврядний апарат, який у тому числі забезпечує її інтеграцію з країнами Європейського Союзу.

Реформа у Польщі відбувалась протягом ледь не 10 років. Очевидно, що Україна не має такого запасу часу, але, натомість має можливість скористатись з допомоги європейських друзів. Наразі, основним провідником європейського досвіду в Україні в контексті децентралізації є польські експерти, які долучені до розробки законодавчих актів у форматі польсько-української робочої групи. Експертна допомога також надається німецьким урядом через Німецьке товариство міжнародного співтовариства. А найбільш активно у даній царині працює швейцарсько-український проект DESPRO«Підтримка децентралізації в Україні». Загалом же перелік європейських партнерів є набагато ширшим.

Отже, сьогодні є підстави констатувати наявність достатніх можливостей для використання європейського досвіду децентралізації в Україні, а питання полягатиме радше в інституційній спроможності державної та місцевих влад впровадити цей досвід. І якщо в Польщі свого часу вдалось подолати міфи реформи децентралізації, то має вдатись і в нас.

Вдовенко Ю.С., к.е.н., доцент, Асоціація регіональних аналітичних центрів.

Джерело: https://www.politika.cn.ua/